* Ожидаемое снижение подачи тепла в квартиры украинцев из-за дефицита газа и морозы приведет к существенному увеличению частоты и продолжительности веерных отключений электроэнергии и могут спровоцировать энергетический коллапс в УКраине *
Енергетична безпека PDF Печать E-mail
Недоступен ни однин перевод.

ПОЛІТИКА ЕНЕРГОЗБЕРЕЖЕННЯ В УКРАЇНІ

 

Гарантії енергетичної безпеки

 

Енергетична безпека є невід’ємною складовою економічної і національної безпеки, необхідною умовою існування і розвитку держави. У сучасному розумінні гарантування енергетичної безпеки - це досягнення стану технічно надійного, стабільного, економічно ефективного та екологічно прийнятного забезпечення енергетичними ресурсами економіки і соціальної сфери країни, а також створення умов для формування і реалізації політики захисту національних інтересів у сфері енергетики.

 

Головними цілями забезпечення енергетичної безпеки в Україні є:

• надійне забезпечення енергетичними ресурсами потреб національної економіки і населення в об’єктивно необхідних обсягах; 
• надійне та ефективне функціонування і розвиток галузей і підприємств паливно-енергетичного комплексу; 
• забезпечення на державному рівні соціальної спрямованості енергетичної політики щодо енергозабезпечення населення та працівників ПЕК; 
• зменшення шкідливого впливу від діяльності об’єктів ПЕК на навколишнє середовище й населення відповідно до внутрішніх та міжнародних вимог.

 

Головні принципи діяльності суб’єктів енергетичної безпеки у сфері енергетики:

• пріоритет прав людини та верховенство права; 
• баланс інтересів особи, суспільства, національного господарства і держави, їх взаємна відповідальність та адекватність заходів захисту їх інтересів реальним і потенційним загрозам в енергетичній сфері; 
• пріоритет вітчизняних цінностей у галузях енергетики та пов'язаних з нею сферах.

 

Важливим для енергетичної безпеки країни є питання власності енергетичних об’єктів. У державній власності необхідно зберегти атомні та гідроелектростанції, підземні сховища газу, магістральні і міждержавні електромережі, нафто-, газопроводи та диспетчерське управління ними.

Потрібно вдосконалювати управління та регулювання енергетики на засадах чіткого розмежування функцій органів виконавчої влади, що має створити відповідні умови і правила функціонування об’єктів ПЕК, запровадити справедливу конкуренцію на ринках енергоносіїв і на цих засадах збалансувати інтереси держави, енергетичних компаній та споживачів енергоресурсів.

 

Проблеми енергозбереження та шляхи їх вирішення

 

Висока енергоємність ВВП в Україні є наслідком суттєвого технологічного відставання більшості галузей економіки від рівня розвинутих країн, незадовільної галузевої структури національної економіки, негативного впливу „тіньового” сектора, зокрема, імпортно-експортних операцій, що об’єктивно обмежує конкурентоспроможність національного виробництва і лягає важким тягарем на економіку – особливо за умов її зовнішньої енергетичної залежності. На відміну від промислово розвинутих країн, де енергозбереження є елементом економічної та екологічної доцільності, для України - це питання виживання в ринкових умовах та входження в європейські та світові ринки. Для цього підлягає розв’язанню проблема збалансованого платоспроможного попиту як на внутрішньому так і зовнішньому ринках, а також диверсифікації імпорту паливно-енергетичних ресурсів.

 

При цьому слід зазначити, що на даний час структурний фактор, як складова потенціалу енергозбереження – в основному вичерпано. Для збереження існуючих темпів зниження енергоємності ВВП (4-6% щороку) необхідно невідкладно задіяти технологічний фактор потенціалу енергозбереження. У разі невжиття кардинальних заходів, відставання показників енергоефективності економіки України від показників розвинутих країн, стане хронічним. Це, в свою чергу, значно ускладнить в коротко- та середньостроковій перспективі конкурентоздатність вітчизняного продукту на світових ринках.

 

Крім того, на темпи зниження енергоємності ВВП впливають такі чинники:

 

• невідповідність тарифів і цін на енергоресурси витратам на їх виробництво; 
• економічні ризики, пов'язані з функціонуванням природних монополій; 
• споживання енергоресурсів за відсутності приладів обліку; 
• високий рівень втрат енергоресурсів при їх передачі та споживанні; 
• стан погашення взаємної заборгованості на оптовому ринку електроенергії та інших ринках енергоресурсів; 
• низький рівень впровадження енергоефективних технологій та обладнання; 
• високий рівень фізичної зношеності технологічного обладнання в усіх галузях національної економіки.

 

Виходячи з цього, визначені основні проблеми енергозбереження, які вимагають першочергового розв’язання:

 

1. Приведення окремих положень законодавства у сфері енергозбереження у відповідність з економічною ситуацією. Зокрема створення умов економічного стимулювання суб’єктів господарювання до підвищення ефективності використання енергоресурсів. 
Шляхом вирішення цієї проблеми є розроблення проектів змін до податкового законодавства щодо обмеження валових витрат за енергоресурси, які споживаються суб’єктами господарювання,та встановлення збору за перевитрати енергоресурсів понад норми. 
2. Удосконалення порядку нормування питомих витрат енергоносіїв - прийняття нової редакції Закону України „Про енергозбереження” – Закону України „Про енергоефективність”. 
3. Створення системи нових енергетичних стандартів - прийняття нової редакції Закону України „Про енергозбереження” – Закону України „Про енергоефективність”. 
4. Удосконалення системи державної експертизи з енергозбереження - прийняття нової редакції Закону України „Про енергозбереження” – Закону України „Про енергоефективність”. 
5. Запровадження обов’язкової статистичної звітності щодо використання енергоресурсів - прийняття нової редакції Закону України „Про енергозбереження” – Закону України „Про енергоефективність”. 
6. Створення єдиного механізму державного контролю у сфері енергозбереження і енергоефективності, уникаючи дублювання функцій органів державного управління у цих сферах - прийняття нової редакції Закону України „Про енергозбереження” – Закону України „Про енергоефективність”. 
7. Встановлення адекватної юридичної відповідальності юридичних осіб, посадовців та громадян за неефективне використання паливно-енергетичних ресурсів, а саме: підготовка змін до відповідних статей Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо збільшення розмірів штрафів за правопорушення у сфері енергозбереження; запровадження фінансової відповідальності юридичних осіб за неефективне використання паливно-енергетичних ресурсів. 
8. Забезпечення переходу до масового застосування та заміни на сучасні прилади обліку споживання енергоресурсів. Існує нагальна необхідність упорядкування оплати за спожиті ресурси споживачами житлово-комунальних послуг, яка на даний час проводиться здебільшого за встановленими нормами, що значно перевищують фактичні обсяги споживання ресурсів. 
Шляхом вирішення цієї проблеми є прийняття Закону України “Про комерційний облік ресурсів, передача яких здійснюється мережами”.