* Ожидаемое снижение подачи тепла в квартиры украинцев из-за дефицита газа и морозы приведет к существенному увеличению частоты и продолжительности веерных отключений электроэнергии и могут спровоцировать энергетический коллапс в УКраине *
Економічна політика PDF Печать E-mail
Недоступен ни однин перевод.

ЕКОНОМІЧНА ПОЛІТИКА

Економічна політика – система заходів, спрямована на розв’язання господарських проблем з метою збалансованого розвитку суспільного виробництва.

 

Економічна політика виступає в двох основних формах: юридичних законів та економічних програм. Перші стосуються тих чи інших закономірностей розвитку господарської діяльності, мають приписний характер і є обов’язковими для виконання. Другі – часто змінюються залежно від економічної ситуації в країні. Економічні програми можуть бути національними або цільовими. Загальнонаціональні програми охоплюють важливі макроекономічні пропорції. Цільові – розраховані на участь десятків і сотень підприємств, мають обов’язковий характер. Але на відміну від юридичних законів обов’язковість програм грунтується не на наказах, а на контрактах, які передбачають матеріальну відповідальність виконавців і є вигідними для них.

 

Організаційні форми економічної політики доповнюють одна одну цілим рядом використовуваних методів регулювання.

Економічна політика має складну структуру. До її елементів належать цілі, інструменти, індикатори, об’єкти та суб’єкти. В сукупності вони становлять цілісну систему, яка не є незмінною.

 

Як показує світовий історичний досвід держава в усі часи тією чи іншою мірою втручалась в економічні процеси, проте її роль у різні періоди була неоднаковою: від повного невтручання в економічну діяльність до посилення або послаблення її впливу на економічні процеси. Держава з моменту її виникнення виконувала ряд суспільних функцій: забезпечувала правопорядок, створювала умови безпеки, тобто за висловом А. Сміта виконувала роль "нічного сторожа". Також держава сприяла первісному нагромадженню капіталу, проводячи політику економічного протекціонізму. Однак роль держави посилюється вже в останній третині XIX століття. А 30-і роки XX століття відзначаються активним втручанням держави в економіку.

 

За умов вільного ринку роль держави зводилася до виконання наступних функцій:

1) забезпечення правової бази та суспільної атмосфери;

2) захист конкуренції;

3) перерозподіл доходу та багатства;

4) перерозподіл ресурсів з метою зміни структури національного продукту;

5) стабілізація економіки.

 

1. Стосовно правової бази, то слід сказати, що уряд встановлює певні "правила гри", що регулюють відносини між виробниками, споживачами та, виявляючи порушення цих правил, накладає певні стягнення.

2. Оскільки конкуренція є рушійною силою економічного розвитку, то уряд, приймаючи антимонопольні закони, сприяє тим самим захисту конкуренції.

3. Оскільки ринок породжує значну нерівність в доходах, держава зменшує її через надання трансфертних платежів, реалізацію програм соціального забезпечення. З метою підвищення доходів окремим групам населення уряд фіксує ціни (гарантовані ціни фермерам, встановлення мінімальних ставок заробітної плати, регулювання податків).

4. Уряд здійснює коригування розподілу ресурсів задля зміни структури національного виробництва через:

 

– прийняття законів, що забороняють або обмежують забруднення;

– встановлення особливих податків для фірм, що порушують законодавство;

– виділення коштів на освіту та охорону здоров’я;

– створення державних підприємств;

– допомоги малозабезпеченим сім’ям;

– надання субсидій;

– забезпечення населення суспільними благами (національна оборона, будівництво доріг, утримання вулиць, забезпечення внутрішнього правопорядку, профілактичне медичне обслуговування).

 

5. Стабілізація економіки означає забезпечення повної зайнятості, стабільного рівня цін та прийнятного рівня інфляції.

Необхідно зауважити, що втручання держави в економіку – це суб’єктивний процес і тому важливо визначити межі цього втручання. Слід знайти таке поєднання ринкових і державних важелів регулювання, за якого ринковий механізм функціонував би з найвищою ефективністю. Надмірне втручання держави в економічні процеси у кінцевому результаті призведе до зниження ефективності національного виробництва.

 

В сучасний період ускладнюється цілий ряд економічних процесів, які вже не може відрегулювати ринок, тому цілий ряд функцій стали прерогативою держави. До таких функцій належать:

 

1. Визначення стратегії макроекономічного розвитку.

2. Правове регулювання ринкової економіки.

3. Соціальний захист громадян країни.

4. Антимонопольне регулювання, захист і стимулювання конкуренції.

5. Фінансування суспільних потреб, тобто забезпечення громадян товарами колективного вжитку (суспільними благами).